У своєму надзвичайному графічному спогаді Нора звертається до теми антисемітизму в сімейній історії зокрема й препарує національну провину Німеччини за Голокост – і поточне сповзання країни до радикально правої риторики – загалом.
В інтерв’ю The Guardian Нора каже: «Тяжко відмежувати себе від історії рідного краю, коли ти, німкеня, живеш за кордоном. Щойно ти відповідаєш на питання, звідки ти, негайно отримуєш і асоціацію з нацистським періодом. Я постійно з цим стикаюся. На вечірках у Нью-Йорку цілком незнайомі люди казали мені, що Німеччина – це країна, яку вони ніколи б не відвідали. Мені було соромно, часом навіть доходило до гніву – завжди внутрішньо, звичайно – бо я не мала як показати, що Німеччина змінилася».
Саме тому, після дванадцяти років у США, Круґ усвідомлює, що життя за кордоном лише посилило її потребу ставити питання, на які вона не наважувалася в дитинстві. Повернувшись до Німеччини, Нора відвідує архіви, проводить дослідження та опитує членів сім’ї.
